Звук [г] – вибуховий, задньомовний, дзвінкий приголосний. Задня частина мови піднімається до неба і утворює смичку, перешкоду. Вибух цієї смички потоком повітря (звідси назва «вибуховий») і є звуком [г]. Його глухою парою є [к].
Твердий звук «Г» — приголосний, ротовий, дзвінкий звук….При правильному виголошенні (артикуляції) твердого звуку «Г»:
- губи розімкнені, відстань між губами залежить від наступного звуку;
- зуби розімкнуті;
- кінчик язика опущений, спинка язика сильно вигнута і стосується межі твердого та м'якого піднебіння;
Ґ, ґ – п'ята буква українського алфавіту. Позначає вибуховий звук [ɡ], на відміну фрикативного звуку [ɦ], який позначається буквою Г.
Літера Г – це літера, яка позначає два приголосних звуку: [г] та [г']. Звук [г] – дзвінкий. У нього є глуха пара [к], отже він парний за дзвінкістю – глухістю. Звук [г] – твердий.